ІСТОРІЯ ШКОЛИ

1909 року школа стала церковно-приходською. Управляла нею рада училища Синоду через єпархальні ради училищ. Миколаївська школа знаходилася у складі Харківської єпархальної училищної ради. Її учнями стали 35 хлопчиків та 17 дівчаток. У церковно-приходських школах викладалися: закон божий, церковний спів, читання церковного й шкільного друку, лист, арифметика, в двокласних, крім того, давалися відомості з історії. Матеріал для читання був релігійно-монархічного вмісту.

​

В один із осінніх днів 1925 року в нашу школу прийшов навчатися майбутній віце-адмірал, герой Другої світової війни Петро Синецький.
1928 року в Миколаївську школу був призначений директором прекрасний педагог Карпо Дмитрович Мінченко. Він одразу ж почав реорганізацію початкової школи в семирічну. У 1932 році проведено перший випуск учнів із семирічної школи. Їх було 17.
Серед них Петро Синецький, Яків Гладиш та Василь Грунський.

​

До Другої світової війни школа провела 10 випусків. З довоєнних випускників близько 25 одержали спеціальність учителя. Серед них Колодій Михайло Павлович – наш славетний земляк, ім’ям якого названа одна з вулиць нашого міста. Усі, хто знали Михайла Колодія, розповідали, що він дуже любив музику (грав на скрипці та інших струнних інструментах), захоплювався спортом, відвідував авіаклуб. Після закінчення Слов’янської педагогічної школи працював учителем у Миколаївській семирічній школі й мріяв про небо. Став морським льотчиком, загинув під час війни, захищаючи рідну землю від фашизму.

​

У 1941-1942 роках Миколаївка була окупована фашистами. Приміщення школи було зруйновано. Після звільнення села в 1944 році школа знов почала свою роботу під керівництвом Губаря Федора Степановича.

​

У 1951 році директором школи була призначена 26-ти річна вчителька історії Надія Романівна Коломійченко. Як згадувала Надія Коломійченко, школа за сільськими мірками була великою – 130-150 учнів. Молодші школярі навчалися до 1953 року по вул. Миколаївській, 17. Старші в сільській хаті, яку побудували вдови з дерев’яних перекриттів бліндажів. Пізніше Олівцева фабрика допомогла дощечками, з яких учні та вчителі зробили підлогу. Навкруги школи був розбитий сад.

​

Після звільнення від фашистів у Миколаївці почалася відбудова народного господарства. У 1951 році на березі Сіверського Дінця розпочали будівництво Слов’янської ГРЕС. Поряд із селом виросло нове селище міського типу Миколаївка, де жили працівники станції. У селищі збудовані приміщення дитячих ясел, дитячого садка, приміщення двох шкіл на 400 місць кожна. Великі зміни відбулися в галузі освіти, в тому числі й у нашій школі. У 1953 році було збудоване нове, світле двоповерхове приміщення.

​

У 1956-1957 навчальному році Миколаївська семирічка переведена в це типове шкільне приміщення на 400 учнівських місць і реорганізована в середню школу (СШ), директором якої стала Грунська Олена Федорівна.
У школі були окремі приміщення бібліотеки, лабораторії, хімічного й фізичного кабінетів, майстерень по дереву і металу.
Учні школи охоче розпочали вивчати сільськогосподарську техніку, застосовували знання, набуті в школі, в житті, проходячи виробничу практику на полях радгоспу. У 1961 році в школі була розпочата книга Пошани, куди записувалися прізвища найкращих учнів та активістів.

​

За 1963-1966 роки завдяки виробничій практиці школа випустила перших вихователів дитячих садків, більшість яких працювали в рідному селищі.
У 1976 році директором школи стає вчитель математики Нізгурецький Володимир Семенович. Учні та вчителі беруть активну участь у громадському житті: збирають макулатуру та брухт, працюють на полях, в садах та теплицях, проводять воєнно-патріотичні та спортивні ігри, піклуються про ветеранів та доглядають за Братською могилою. Розпочинає свою роботу група «Пошук», створено музей Бойової слави. За активну участь учнівський колектив неодноразово був нагороджений грамотами та екскурсіями до різних міст.
Зміни, що почалися в державі на прикінці 80-тих років, торкнулися і школи. У 1992 році відмінили шкільну форму. Багато шкіл змінюють свій статус, стають ліцеями та гімназіями.
Відбуваються зміни й у нас – на базі нашої школи відкриваються прогімназичні класи – з 1 по 5. У цей період школа випустила золотих та срібних медалістів: Квітницького Юрія, Грибенюк Мирославу, Сухову Олену, Юдіну Юлію.

​

У третьому тисячолітті Миколаївська школа №2 ставить перед собою нові задачі й вимоги. У ці роки школа працює під керівництвом таких директорів: Краснопєєв Володимир Микитович, Колодяжний Володимир Григорович, Колодяжна Олена Петрівна. З 2012 року школу очолює молодий, творчий, перспективний директор Куліш Лілія Володимирівна. Ми пишаємося нашими славетними педагогами. 50 років свого життя віддала дітям двічі Відмінник народної освіти, вчитель хімії, Зінаїда Федорівна Мартиненко. Виховала переможців міських олімпіад з німецької мови Краснопєєва Валентина Василівна. У 2013
році вона стала переможцем конкурсу до Дня міста Миколаївки «Вони прославляють наше місто» в номінації «Кращий працівник освіти». У 2012 році перемогу в цьому ж конкурсі виборола вчитель початкових класів вищої категорії, «старший вчитель» Ковальова Ольга Василівна, у 2018- заступник директора з ВР, Стрельцова Лариса Іллівна,у 2020 - вчитель
технологій, Лічковаха Світлана Леонідівна. А 2021 року перемогу в конкурсі “ Вони прославляють наше місто” в номінації “ Кращий заклад освіти” посів колектив закладу. З теплими словами подяки випускники згадують ветеранів педагогічної праці й тих, хто сьогодні віддає своє серце дітям.

 

Багато поколінь за 130 років виростила наша школа. Одним із показників навчальної діяльності школи є рівень підготовленості її учнів. Нам є ким пишатися: Кириченко Валентин, Пазюк Максим, Ахмедов Алім – переможці конкурсу до Дня міста Миколаївки «Вони прославляють наше місто» в номінації «Учень року». Серед наших вихованців є кандидати в майстри спорту: Сидоренки Владислав та Едуард, Пазюк Максим. Призери предметних олімпіад: Євстратенко Олена, Михайлова Марія, Руденко Вікторія, Дорошець Катерина, Горобець Лоліта. За останні роки 60-70% випускників щорічно вступають до до вищих навчальних закладів. Серед них золоті та срібні медалісти: Євстратенко Олена, Кулак Фаіна, Малаїна Наталія, Михайлова Марія, Савичук Антон, Кириченко Валентин, Ахмедов Алім, Горобець Лоліта, Заітова Любов, Невольниченко Марина, Ковальова Альбіна, Малишенко Максим, Івкова Вікторія.
Кращі педагогічні традиції продовжуються й сьогодні.